Цивілізоване суспільство не може існувати без мови – засобу спілкування між людьми. Протягом життя – змалку і до останнього подиху – людину супроводжує мова. Адже слово – найтонший різець, яким можна доторкнутися до найніжніших рис в людському характері, до найпотаємніших куточків людської душі. Словом можна створити красу, а можна і спотворити.

Історія виникнення Міжнародного Дня рідної мови йде з Пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які мали зухвальство виступити за надання бенгальській мові статусу офіційної.

В листопаді 1999 року Генеральною конференцією ЮНЕСКО на ХХХ сесії було проголошено Міжнародний день рідної мови , заснований він з метою вшанування пам‘яті загиблих захисників бенгальської мови і відзначається щороку 21 лютого . За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змову відчути себе частиною свого великого народу.

«Мови-це важливо» - цей   вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови. Метою цього свята є сприяння мовній різноманітності світу і стимулювання вивчення іноземних мов населенням різних країн .ЮНЕСКО виступило за зближення культур і їх активну взаємодію,зокрема,в мовних питаннях,оскільки саме   мови вважаються важливим інструментом розвитку духовної спадщини Планети.

В Україні День рідної мови відзначають з 2000 року,коли для зміцнення державотворчої функції укр. мови та сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».

19 лютого в Борщівському агротехнічному коледжі проведено тематичну політінформацію приурочену Міжнародному дню рідної мови .

Цікавим і захоплюючим був захід. Студенти почули історію виникнення Міжнародного дня рідної мови ., інформацію про мовну ситуацію в світі, мертві мови, штучні говірки, дізналися про відомих поліглотів світу та України. Вражаючим було повідомлення про лінгвоцит щодо української мови дорадянський і радянський період і повзучу русифікацію , що триває і сьогодні.

Варто відмітити і студентів групи К-11 (Красноперу А., Вовчук М., Пішко Ю., Молодець А., СпасюкА., Шило В., Куйдич В., Шеремету О., Ключко М., Богіва Н., Турика В.), які гарно і вміло розказували поезії українських класиків та співали пісні про рідну мову.

Я вважаю , що збудувати вільну і незалежну Україну зможуть лише люди, об’єднані однією метою і материнською мовою. Якщо ми будемо роз’єднані й багатомовні то можемо опинитися перед руїнами.

Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу , серед якого ти живеш, - ознака культурної, освіченої людини , знання рідної мови – священний обов’язок кожного.

Нам є чим пишатися, що шанувати, кого наслідувати. Віримо у майбутнє мови нашої, у світлу долю народу, бо мова - це найвищий дар людини й народу. Любімо рідну мову, бережімо і плекаймо її. Тоді вона буде шанованою як і інші мови в світі.

Парнета   С.П., викладач-словесник