Почитаємо? Поговоримо? "Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості." У квітні, починаючи з 1995 року, майже у 200 країнах світу святкується Всесвітній день книги і авторського права. Своїм святом цей день вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі та всі, хто причетний до книжкової справи і любить читати.
У травні нас чекає багато вихідних! Почитаємо? Поговоримо про книги? Нині хочу оповісти про книжку, яка доторкнула мене до глибини душі. «Чуєш, коли приїдеш додому» блог, що став книгою. Історії про життя у селі Красне Ясне, що народжувались в соцмережі, львів'янка Юлія Сливка видала повноцінною книгою. Це було незвичне читання, інтригуюче зі сльозами на очах. Можливо тому, бо багато добрих згадок з свого дитинства. Це збірка історій, онлайн-есеїв чи інтернет-новел, – називайте, як завгодно. Вони, саме такі, – про бабу Богдану і діда Богдана, що любить її Юлю понад усе, про незбагненного Бога і велику-велику любов, про сільське дитинство авторки й різні дорослі досвіди, а часто навіть про смерть, – виникли в недоречному для себе місці – у мережі «Інстаграм». Це оповіді про сімейне життя і господарювання, про зберігання родинних традицій, тут про любов внучки до діда і баби… І майже кожен допис про них огортає читача теплом Юлі про своїх рідних. В цій книзі дуже багато любові до місця, де народився і виріс, до Бога і церкви, і до старості… Тут так гарно все написано, що краще прочитайте самі. Моя порада: почніть з історій Юлії у інстаграмі – і незабаром вам теж захочеться мати вдома маленьку книгу з ластівкою на обкладинці.
Надія Парнета, завідувачка бібліотеки
Тернопільська обл., Чортківський р-н, м. Борщів, вул. Грушевського, 15