Щороку, у четверту суботу листопада, вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками - жертвами Голодомору. Ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом, адже це не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять поколінь.
Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова мають велике значення у нашому сьогоденні. І завдання кожного з нас закарбувати в серцях пам’ять про ті страшні роки, зробити все можливе, щоб такого більше не повторювалося.
Схилімо ж голови в скорботі за тими, хто загинув голодною смертю, у спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі!
Хай пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.