25 жовтня, напередодні Дня української писемності та мови, викладачі та студенти - першокурсники доєдналися до написання РАДІОДИКТАНТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ. Цьогоріч Радіодиктант – ювілейний, адже відбувся уже 25 - й раз. Авторкою тексту стала письменниця, літературознавиця та есеїстка Оксана Забужко. Текст начитував Павло Вишебаба — військовий, музикант та екоактивіст, відомий своєю поетичною творчістю та активною громадянською позицією.
Усі очікували складних і довгих речень, а "Магія голосу" стала приємною несподіванкою та подарунком до 100-річного ювілею Українського радіо, який відзначається цього року. Особливість Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності в тому, що тут головне не перевірка знань, а те, що всі ми долучаємося до світової спільноти у любові до української мови та культури, які є генетичним кодом нашої нескореної нації. ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ ‒ це свято, яке засвідчує нашу ідентичність, самобутність, історію, культуру, ментальність. За календарем православних свят 27 жовтня вшановують пам’ять Преподобного Нестора Літописця. Київський літописець, автор "Повісті минулих літ", жив наприкінці XI - на початку XII століття, був ченцем Києво-Печерського монастиря та значно розвинув набутки творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Усі присутні мали нагоду поринути у лінгвістичний екскурс з історії свята, дізнатися цікаві факти про писемність, мову та послухати милозвучні поезії, адже мова - це нездоланний кордон свідомості та світосприйняття, це жива памʼять українського народу. Допоки вона існує, доти ми можемо ідентифікувати себе українцями, це найміцніший зв'язок, що з’єднує минулі і майбутні покоління в одне велике, історичне ціле. Якими б темними та складними, у всіх сенсах, не були часи, наша мова підсвічує силу та незламність українців. Ні заборони, ні переслідування не змогли загасити вогонь, що палає в кожному українському слові. Наша мова вистояла і стала символом незламності та духу, втілюючи нашу боротьбу за свободу. Сьогодні українська мова є символом стійкості та відродження, адже вона живе там, де її люблять і шанують: нею говорять на вулицях міст, пишуть книги, створюють фільми та співають пісні. Мова – це міст між минулим і майбутнім, що передає знання, досвід і цінності. Хай з кожним днем вона стає усе потужнішою. Нехай материнське слово буде для нас духовним оберегом і джерелом життя. Не з примусу, а з гідністю, за покликом власного сумління плекаймо у душі любов до рідної мови.
Тернопільська обл., Чортківський р-н, м. Борщів, вул. Грушевського, 15