Здається, так було і у 1986 році, коли у ніч з 25 на 26 квітня над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я».

Такими словами розпочалася тематична політінформація в Палаці студентів навчального закладу, приурочена 30-м роковинам Чорнобильської трагедії. Мета заходу – згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття, висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною власного життя захистили світ від небувалої біди.

Ведучі заходу, студенти груп Т-022 та К-21, розповіли про учасників ліквідації аварії, а це 600 тисяч осіб, які виконували свій обов’язок, ризикуючи здоров’ям та життям.

Хвилиною мовчання вшанували присутні героїв Чорнобильської катастрофи, поклали квіти до пам’ятного знаку жертвам трагедії.

Студенти та викладачі коледжу мали можливість переглянути відеоролик про Чорнобиль та замислитися над тим, хто буде відповідати за кожне страждання дитини, за кожну сльозу матері, за кожну людську душу?

На квітучій українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити. І навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Сьогодні два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей.

Є над чим думати і розмірковувати, але шукати винних – вже занадто пізно. Бо ця жахлива трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як найбільша техногенна катастрофа, як невигоєна рана на тілі України.