Тетяна Стецько та Оксана Кобилянська в музеї історії України Борщівського агротехнічного коледжу провели урок патріотизму: «УПА. Відповідь нескореного народу». Про діяльність підпільників національного визвольного руху на теренах нашого краю розповів студентам Петро Довгошия. Петро Іванович подарував для нашого музею цінні книги та альбоми.

Кожна епоха української історії народжувала нових героїв, готових до самопожертви. Новітніми лицарями України, яким судилося відродити героїчну силу предків, успадкувати козацьке прагнення до волі і незалежності стала Українська повстанська армія.

Боротьба українців за національний ідеал, свободу і незалежність у лавах ОУН та УПА була логічним відродженням духовних сил народу, започаткованих національно-визвольним рухом за українську самостійну Соборну державу у 1917-1920 рр. Продовжувалась вона і в наступні роки поневолення України : більшовицькою Росією, Польщею, Чехословаччиною, Румунією, Німеччиною.

Друга світова війна стала жахливою трагедією для українського народу. Не здобувши на той момент власної державності, деморалізовані українські маси приречені були нещасливою своєю історією грати роль гарматного м'яса у суперечці за світове панування двох колосальних потуг - Радянского Союзу і Великонімецького Райху. Але у тому трагічному протистоянні українська нація зуміла показати, що має також свої власні інтереси і готова відстоювати їх зі зброєю в руках, створивши унікальне у світовій історії явище - армію без держави.

Коли ми говоримо про УПА, то зазвичай у масовій свідомості постають постаті Степана Бандери або Романа Шухевича. А як же тисячі інших чоловіків і жінок, і навіть, дітей, які вступали до лав повстанської армії? А чому вони «пішли до лісу»? Життєві історії колишніх учасників визвольного руху засвідчують їхню мотивацію вступу до УПА…